Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Спогад Євгена Чикаленка про читання «Кобзаря» серед народу

 
        * * *

        Вважаючи, що я повинен передати дітям стільки землі, скільки я дістав у спадщину від батька та дядька, я постановив купити землі, замість проданої селянам, але тільки на Полтавщині.
        Я вже казав, що коли я проживав у жінчиних родичів на Полтавщині, то мені дуже подобалась тамошня місцевість і люди. Безлісна, безводна Херсонщина, принаймні та частина, в якій я мешкав, заселена була переважно подолянами, здеморалізованими польськими панами, починаючи від часів ліквідації Гайдамаччини; в очі тутушні люди, як і подоляни, приязні, низькопоклонні, але нещирі й лукаві; вони призвичаєні цілувати панів у руки, але ставляться до них з ненавистю.
        На Полтавщині, яка жила в інших політичних обставинах, де люди не так були пригнічені, виробився зовсім інший тип селянина. Там селянин держиться з достоїнством (гідністю), не цілує пана в руку, вважає себе рівним з паном, бо знає, що прадіди їхні за Гетьманщини були однаковими козаками, тільки панів прадід був старшиною, а через те дістав від цариці Катерини дворянство, а його прадід був простим козаком, а через те попав у кріпацтво або зостався і досі козаком, який тепер правами не відрізняється від мужика, що робив панщину. Крім того, в Полтавщині, де земство було заведене ще в 60-их роках, більше людей грамотних, а на правім березі, де земство заведене тільки в 90-их роках, та й те куце, селян грамотних значно менше.
        Їздячи по залізних дорогах, раз у раз в третьому класі, я навмисне брав з собою «Кобзаря», якого держав розгорнутим. На правобережних залізних дорогах ніколи ніхто з селян не поцікавився, яку я книжку читаю, хоч я навмисно лишав розгорнутого «Кобзаря» на лавці; на лівобережних дорогах раз у раз селяни питали мене про книжку, яку я держав у руках, або просили почитати; декотрі знали «Кобзаря», а більшість, почитавши її уперше, з захопленням просили продати їм книжку, або хоч сказати, де можна її купити. А деякі оповідали про Шевченка якісь легенди, або й дійсні події, про які вони чули від батьків, бо Шевченко часто бував і подовгу проживав на Полтавщині. Проживаючи у жінчиних родичів у Лубенщині, я був у дуже добрих відносинах з сусідніми козаками Заволошними, раз у раз розмовляв з ними про минуле України, про події на будуче, читав їм і давав читати українські книжки, одним словом, пробуджував у них національну свідомість.


        Чикаленко Є. Х. Зібрання творів в 7 т. — К., 2003. — Т. 1. Спогади. — С. 196-197.
 
Tags: Матеріали
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments