Максим (maksymus) wrote in ua_kobzar,
Максим
maksymus
ua_kobzar

Спогад Євгена Чикаленка про читання «Кобзаря» серед народу

 
        * * *

        Вважаючи, що я повинен передати дітям стільки землі, скільки я дістав у спадщину від батька та дядька, я постановив купити землі, замість проданої селянам, але тільки на Полтавщині.
        Я вже казав, що коли я проживав у жінчиних родичів на Полтавщині, то мені дуже подобалась тамошня місцевість і люди. Безлісна, безводна Херсонщина, принаймні та частина, в якій я мешкав, заселена була переважно подолянами, здеморалізованими польськими панами, починаючи від часів ліквідації Гайдамаччини; в очі тутушні люди, як і подоляни, приязні, низькопоклонні, але нещирі й лукаві; вони призвичаєні цілувати панів у руки, але ставляться до них з ненавистю.
        На Полтавщині, яка жила в інших політичних обставинах, де люди не так були пригнічені, виробився зовсім інший тип селянина. Там селянин держиться з достоїнством (гідністю), не цілує пана в руку, вважає себе рівним з паном, бо знає, що прадіди їхні за Гетьманщини були однаковими козаками, тільки панів прадід був старшиною, а через те дістав від цариці Катерини дворянство, а його прадід був простим козаком, а через те попав у кріпацтво або зостався і досі козаком, який тепер правами не відрізняється від мужика, що робив панщину. Крім того, в Полтавщині, де земство було заведене ще в 60-их роках, більше людей грамотних, а на правім березі, де земство заведене тільки в 90-их роках, та й те куце, селян грамотних значно менше.
        Їздячи по залізних дорогах, раз у раз в третьому класі, я навмисне брав з собою «Кобзаря», якого держав розгорнутим. На правобережних залізних дорогах ніколи ніхто з селян не поцікавився, яку я книжку читаю, хоч я навмисно лишав розгорнутого «Кобзаря» на лавці; на лівобережних дорогах раз у раз селяни питали мене про книжку, яку я держав у руках, або просили почитати; декотрі знали «Кобзаря», а більшість, почитавши її уперше, з захопленням просили продати їм книжку, або хоч сказати, де можна її купити. А деякі оповідали про Шевченка якісь легенди, або й дійсні події, про які вони чули від батьків, бо Шевченко часто бував і подовгу проживав на Полтавщині. Проживаючи у жінчиних родичів у Лубенщині, я був у дуже добрих відносинах з сусідніми козаками Заволошними, раз у раз розмовляв з ними про минуле України, про події на будуче, читав їм і давав читати українські книжки, одним словом, пробуджував у них національну свідомість.


        Чикаленко Є. Х. Зібрання творів в 7 т. — К., 2003. — Т. 1. Спогади. — С. 196-197.
 
Tags: Матеріали
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments